"Ніколи не був професійним футболістом, завжди – любителем, тобто на футбол дивився з точки зору глядача, простого вболівальника. Тому футбол знаю з дитинства як поціновувач цього виду спорту. До 2000-го жив, учився, працював у Львові, потім переїхав до Києва".

"Тісніше футболом я з колегами зайнявся з 2004-го року, коли організовували перші турніри. Працюючи в Києві, я активно долучився до розвитку студентського футболу у Всеукраїнській футбольній асоціації студентів. Зараз я в ній перший віце-президент. На початках я вникнув у цю тему з точки зору самого функціонування футболу, побачив, що у студентського футболу є свої особливі перспективи. Ми запустили постійно діючий чемпіонат – студентську футбольну лігу. На пост-радянському просторі це унікальний проект, оскільки за масштабами ніде тоді подібних змагань не існувало. Проходить він за схемою осінь – весна, беруть участь навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації. Переможець щороку представляє Україну в європейському студентському чемпіонаті. У 2008-му році ми вибороли право проводити цю першість у себе, в Києві та Київській області. Взяло участь 24 чоловічі команди і 12 жіночих. Перше місце посіли французи. Друге – студенти МАУП, третє – представники Івано-Франківська. Рівень проведення змагань був дуже високим, що відзначили учасники та фахівці з усієї Європи. Навіть цього року німці, які отримали право на проведення фінальної частини, вирішили відмовитися від нього, оскільки, за їх словами, настільки високий рівень, що був в Україні минулого року, вони забезпечити не можуть. Тому чемпіонат 2009-го року проводили у резервному місті – польському Вроцлаві. Це місто стало для нас щасливим – наші студенти посіли дві перші позиції. Тернопільський державний університет у фіналі виграв в Інституту нафти і газу з Івано-Франківська з рахунком 1:0. Взагалі, український студентський футбол розвинувся досить серйозно. Свідченням тому і друга поспіль перемога наших студентів на Універсіаді. Два роки тому ми виграли у Бангкоку, а в липні тріумфували у Бєлґраді. Як бачите, у студентському футболі у нас максимальні досягнення".

"Молоді спортсмени-студенти та амбіційний колектив Всеукраїнської футбольної асоціації студентів (ВФАС) не мають значних фінансових мотивацій, але прагнуть заявити про себе і досягають серйозних результатів. Особисто для мене це найбільший досвід у футболі".

"Ми з Юрієм Кіндзерським знайомі з того часу, коли проводилася фінальна частина чемпіонату України серед студентів. Тоді орендували стадіон Княжа у Щасливому. Після цього дуже часто спілкувалися на футбольні теми. Оскільки ми обидва львів'яни, то, звісно ж, проблеми розвитку саме львівського футболу нам не були чужими. І у процесі цих розмов ми знайшли спільні точки зору, домовилися про те, що тісніше попрацюємо з клубом. Таким чином я опинився тут".

"Потрібно максимально виконати завдання, які переді мною поставили. А також використати досвід, який я маю, – у житті, в управлінні, в бізнесі, та й безпосередньо в футболі. Основне і найперше завдання – це Прем'єр-ліга. Ми повинні повернутися командою у вищий дивізіон українського футболу. По-друге, треба побудувати інфраструктуру у вигляді тренувальної бази. Крім того, ми маємо якнайтісніше співпрацювати з нашою владою у питаннях будівництва стадіону до Євро-2012, щоб у перспективі мати можливість виступати на ньому. Третє – робота самого колективу, щоб це був європейський клуб з європейським підходом до роботи, із солідною селекційною роботою, з широко розгалуженою структурою дитячо-юнацького футболу. Розумію, скільки треба зусиль, часу і коштів для того, щоб виховати футболістів. Це складний процес, адже потрібно, крім футбольної складової, виховувати у молодих людей якості, завдяки яким вони могли б сповна реалізувати себе".